Як показують
сучасні дослідження та передовий педагогічний досвід, вчителі початкових класів
при вивченні математики почали широко використовувати комп’ютерні технології.
Порівняно з
минулим, у наш час користуватися комп'ютером стало набагато простіше: для комп’ютера
характерний «дружній» інтерфейс програмного забезпечення із простим меню й
легко виконуваними інструкціями, представлення інформації за допомогою чітких
графічних зображень і звукових ефектів. Безумовно, є основи, які повинні знати
діти, що користуються комп'ютером з огляду на формування цілісної картини світу
і розуміння інформаційних процесів, що проходять у суспільстві, комп'ютерних
мережах, у середині комп'ютера. Вони повинні навчитися зберігати файли, знати
клавіатуру, знати правила роботи з дисками тощо.
Для розробки
нового високоякісного програмного забезпечення навчального призначення
необхідне тісне співробітництво кваліфікованих фахівців із програмного
забезпечення, дизайнерів, психологів і досвідчених педагогів початкових класів.
Саме для молодших школярів варто вимагати створення найкращого, дидактично
продуманого й мотивованого програмного забезпечення.
С.Пейперт
відповів на запитання, чи потрібні молодшим школярам мови програмування, у
своїй відомій книзі «Осяяння» однозначно: «Так». Проте, щоб одержати
обґрунтовану відповідь на поставлене запитання, необхідні експерименти. Головна
думка в роботі С.Пейперта — дати дитині можливість керувати комп'ютером, а не
перетворювати дитину в підручного машини. Сьогодні, завдяки новій техніці цей
задум можна реалізувати більш простим методом. За допомогою «миші» і меню
молодші школярі можуть творчо працювати зі складними графічними програмами,
текстовими редакторами, не маючи навіть навичок програмування.
А. Коломієць
зазначає про те, що використання ІКТ
в процесі вивчення математики відкриває цілий ряд можливостей для різнобічного,
нетрадиційного, наочного осмислення учнями предметного матеріалу. Застосування
комп’ютера на уроках математики – гарна можливість активізувати пізнавальні
інтереси учнів під час вивчення та закріплення нового матеріалу, підвищити
мотивацію навчальної діяльності, організувати самостійну роботу учнів [23, 482].
Можливості використання комп’ютера
дають змогу подавати новий матеріал наочно, в формі гри тощо. Виконання
тренувальних вправ на комп’ютері не є важким чи нудним заняттям, «граючись»
дитина отримує знання. До того ж комп’ютер – нетрадиційний засіб контролю знань
учнів [37,167].
Найпопулярніша
форма організації процесу навчання – урок.
Урок – це "відрізок"
навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному
відношенні [36, 456].
Перш за все, добираючи до уроку
комп’ютерні засоби навчання, слід враховувати, що вони повинні відповідати
певним вимогам, а саме [34, 6]:
- бути цікавими і викликати інтерес та позитивні емоції у школярів;
- активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів;
- викликати у дитини бажання навчитися працювати самостійно;
- відповідати валеологічним вимогам;
- розвивати творчі здібності дитини;
- носити навчально-контролюючий характер.
Особливості
комп'ютеризованого уроку полягають у тому, що крім звичайних цілей уроку, урок
з комп'ютерною підтримкою має технологічну мету: навчання новому методу
навчальної діяльності, використанню конкретної навчальної програми. Головною
особливістю такого уроку є те, що перевизначаються потоки інформації на уроці –
діалог вчителя з учнем відбувається через комп'ютер, який виступає в ролі
третього компоненту навчання, індивідуального для кожного учня.
Виділяються три основні завдання, які
необхідно вирішити для успішного проведення уроку математики з комп'ютерною підтримкою :
• Дидактичне (під дидактичним забезпеченням розуміються навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма та апаратура).
• Методичне ( методичне завдання - визначення методів використання комп'ютера у викладанні
теми , аналіз результатів уроку і
постановка наступної навчальної мети ).
•
Організаційне ( це завдання полягає в тому, щоб виробити і закріпити в учнів
навички роботи з навчальною програмою, організувати роботу, уникаючи перевантаження учнів і нераціональної
витрати час ).
Вирішити
третю організаційну задачу найважче, якщо кількість комп'ютерів менша кількості
учнів. Досвід показує що це завдання
можна вирішувати за рахунок спеціального розподілу часу на виконання видів
роботи в підгрупах і низці інших заходів. Потрібно
враховувати слабкість комп'ютерного опитування – не видно ходу розв’язання задачі, відсутня можливість перевірити
графічні навички та навички математичних доказів. З цієї причини комп'ютерні тести не можна вважати домінуючою формою контролю .
Однак для багатьох учнів робота з комп'ютерними тестами буде значно більш
значущою, ніж при традиційній формі опитування . До таких учнів належать інтелектуально обдаровані діти, які часто
відчувають серйозні труднощі в спілкуванні з учителем, а також часто
відносяться і відстаючі учні, для яких
не дуже складний тест на комп'ютері може стати засобом самоствердження.
Необхідно
так само при оцінці діяльності школяра враховувати і той факт, що учні при
роботі з програмою часто допускають окрім природних помилок, характерних для
вивчення предмета, ще й помилки технологічні: учень має право помилково
натиснути не на ту клавішу, не
переключити вчасно регістр клавіатури і т.п. Далеко не всі програми виявляють
такі ситуації, тому на вчителя додатково лягає завдання правильно
інтерпретувати причини, з яких учень не
виконав правильно те, чи інше завдання
з точки зору програми. Останнім часом
поширення набувають модульні технології навчання. Модульний урок відрізняється
від традиційного тим , що учень отримує на урок програму своїх дій з виділеними
навчальними цілями, завданнями, запрограмованим контролем і т.п. Модульні уроки
можна проводити з будь-якого предмета і з будь-якої теми.
З
іншого боку, цікаво прозвучала б на уроці лекція з використанням
мультимедійного проектора, коли комп'ютер дозволяє вчителю розширити можливості
звичайної лекції, демонструвати учням барвисті креслення і проводити побудови
«в реальному часі», для пояснень використовувати звук і анімацію, швидкі посилання на раніше вивчений матеріал.
Це дозволить звести роботу учнів на комп'ютері до розумного мінімуму, ефективно
провести пояснення нового матеріалу,
провести роботу з розвитку мовлення та мислення учнів.
Третя форма
застосування комп'ютера на уроці представляється як самостійна робота з
задачником або програмоване опитування.
Відзначимо,
що при плануванні уроку з використанням програмних засобів навчання необхідно
враховувати наступні умови:
• Для якої групи школярів проводиться даний
урок.
• Яке
співвідношення чисельності групи та кількості комп'ютерів в кабінеті.
• Наскільки
учні володіють загальними навичками роботи з комп'ютером і початковими - з
програмою .
Можна
виділити наступні схеми проведення уроку математики з використанням комп'ютера
:
•
Позмінна робота за комп'ютером 2-3 груп
учнів за умови , що учнів у 2-3 рази більше, ніж комп'ютерів.
• Парна
робота за комп'ютерами з частковим поділом завдань у парі. Це можливо за умови,
що кількість учнів не більше, ніж у два рази перевищує кількість комп'ютерів.
• Кожен
учень за індивідуальним комп'ютером.
•
Індивідуальна робота учня на дому.
• Залікова
робота.
Урок з
використанням комп'ютерної підтримки на сучасному етапі не можна розглядати як
основну форму уроку . Поки він відіграє допоміжну роль.
Необхідно
враховувати наступні фактори, що впливають на побудову уроку:
• Методична
мета уроку і визначений нею тип уроку (пояснення нового матеріалу, закріплення,
узагальнення вивченого матеріалу,
проміжний контроль тощо).
•
Чисельність навчальної групи ( класу) і чисельність комп'ютерів у навчальному
кабінеті.
• Гігієнічні
вимоги до роботи учнів за комп'ютером.
• Рівень
підготовки класу. Важливо врахувати, є клас однорівневим або різнорівневим.
Якщо клас не однорівневий по здатності до засвоєння матеріалу, то зазвичай виділяють три підгрупи учнів.
Умовно – сильні, середні і слабкі. При підготовці уроку потрібно окремо
продумати навчальні завдання для учнів кожної з підгруп.
• Готовність
учнів до нового виду навчальної діяльності. Від того, наскільки учні добре
знають прийоми роботи з комп'ютерними програмами з мишею і клавіатурою,
залежить темп і, в кінцевому рахунку, успіх уроку. Для слабо підготовлених
дітей необхідно більше уваги приділяти технології роботи з програмою. Грамотні
учні здатні швидко орієнтуватися в програмі і операційному середовищі. У цьому
випадку завдання вчителя полегшується. Однак у цьому випадку слід особливо
звернути увагу учнів на дисципліну роботи з комп'ютером на уроці.
Багато
вчителів намагаються побудувати роботу за комп'ютером в парах. Це можна робити
тільки при комбінуванні роботи за клавіатурою і в робочому зошиті. Потрібно
враховувати, що з програмою в один момент часу може працювати тільки один
учень. Робота в парі не повинна призводити до того, що один учень пригнічує
ініціативу іншого.
Занадто
часте проведення уроків з використанням комп'ютерів може негативно позначитися
на результатах навчання: у свідомості дитини геометричний об'єкт може міцно
асоціюватися з кнопками і готовими кресленнями. Більша різноманітність навчальних
ситуацій і гнучке оперування образами досягається на традиційних уроках за
допомогою олівця і лінійки, самостійними побудовами і переосмисленням
вивченого.
Якщо необхідно
провести урок з використанням ІКТ, а
клас неоднорідний за математичною підготовкою, технологічно готовий погано і кількість
учнів значно перевищує кількість комп'ютерів в кабінеті, то у такій ситуації урок вивчення нового
матеріалу готувати не слід. Головною метою такого уроку слід поставити мету
технологічну - навчити учнів основам
роботи з програмою. Для кожної з підгруп можна виділити свою мету уроку.
Застосування комп'ютера дає можливість диференціювати завдання не тільки за
рівнем складності, але і за метою уроку.
Головним
залишається питання організації уроку і дисципліни роботи з програмою.
Можна клас
розбити на 3 групи. Кожній з груп
підготувати чітке невелике модульне завдання, розраховане на 10-12
хвилин самостійної роботи з комп'ютером. Можливе наступне рішення: до уроку,
кожен з учнів дізнається номер свого комп'ютера (комп'ютери в класі повинні
бути пронумеровані ). Один і той же номер повідомляється трьом учням, що
належить до трьох різних підгруп.
Завдання учня сильної підгрупи будується за приблизною
схемою :
1 .
Постановка мети уроку – 2 хвилини.
2 . Робота за
комп'ютером – 10-12 хвилин.
3 . Робота з
підручником – 10-12 хвилин.
4 . Рішення
завдань – 10 - 20 хвилин.
5 .
Підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5 хвилин.
Завдання учня середньої підгрупи будується за схемою:
1 .
Постановка мети уроку – 2 хвилини.
2 . Робота з
підручником – 10-12 хвилин.
3 . Робота з
комп'ютером – 10-12 хвилин.
4 . Рішення
завдань – 10 - 20 хвилин.
5 .
Підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5 хвилин.
Для слабкої підгрупи схема завдання може виглядати
так:
1 . Постановка
мети уроку –2 хвилини.
2 . Робота з
учителем – 10-12 хвилин.
3 . Робота з
підручником і зошитом – 10-12 хвилин.
4 . Робота з
комп'ютером – 10 - 20 хвилин.
5 .
Підведення підсумків уроку, домашнє завдання – 4-5 хвилин.
Таким чином,
урок розбивається на п'ять етапів. 2 етап починається для всіх одночасно. А ось
зміна етапів для кожного учня індивідуальна. Учні другої і третьої підгруп
знають черговість своєї роботи за комп'ютером з даним номером. Як тільки учень
першої підгрупи звільнив комп'ютер, за нього
відразу сідає учень другої підгрупи , а потім – третій.
Сильні учні звільняють робоче
місце, як правило, швидко. Вчителю доведеться простежити за тим, щоб учні
другої групи не займали комп'ютер занадто довго. Зате слабкі учні в результаті
отримують найбільше часу для роботи з програмою.
Така
«діагональна» схема побудови уроку добре виправдовує себе і в початковій, і в
середній школі. На такому уроці вчитель виступає в якості помічника і
консультанта , а не в якості «джерела
знань». Якщо в класі є учень, що має міцні навички роботи з комп'ютером,
можна використовувати його як технічного консультанта. Точно так можна залучити
в якості консультанта вчителя інформатики або старшокласника, якщо є така
можливість. Діагональна схема уроку є вимушеною, коли вчитель працює з
невеликою кількістю комп'ютерів у цілому класі.
Розглянемо
деякі прийоми використання ІКТ для створення засобів навчання для уроків
математики в початковій школі.
На
уроках математики можна показати приклади застосування табличного процесора MS
Excel, програми для створення презентацій Microsoft Power Point. Використовуючи
їх на уроці окремо або разом, можна значною мірою підвищити ефективність
навчально-виховного процесу.
Програму для
створення презентацій Microsoft Power Point можна застосовувати в будь-якому
класі на уроці будь-якого типу, але найефективніше її використовувати на таких
уроках: на уроках вивчення нового матеріалу у вигляді комп'ютерного діафільму з
використанням елементів анімації; на уроках узагальнення і систематизації знань
з теми — у вигляді шаблону «навчальний посібник» презентації з майстра
автозмісту або йому подібного, де розглядаються всі поняття, формули,
співвідношення з теми, наведено матеріал з історії розвитку даного поняття,
міститься яскравий ілюстративний матеріал - діаграми, схеми, ілюстрації, аудіо-
та відеофайли, матеріали для контролю та самоконтролю знань [51, 5].
Систематичне
використання комп'ютерних презентацій на уроках особливо корисне за умови
повної відсутності у школі будь-якої наочності з математики.
На сьогодні
розроблено значну кількість програмних засобів, що дозволяють розв'язувати за
допомогою комп'ютера досить широке коло математичних задач різних рівнів
складності. Це такі програми як DERIVE,
EUREKA, GRAN1, Maple, MathCad, Mathematika, MathLab, Maxima, Numeri, Reduce,
Statgraph тощо. Причому одні з цих програм розраховані на фахівців
досить високої кваліфікації в галузі математики, інші - на учнів молодших та
середніх навчальних закладів, які лише почали вивчати шкільний курс математики.
Використання
подібних програм дає можливість учневі розв'язувати окремі задачі, не знаючи
відповідного аналітичного апарату, методів і формул, правил перетворення
виразів тощо. Разом з тим, завдяки можливостям графічного супроводу
комп'ютерного розв'язування задачі, учень чітко і легко розв'язуватиме досить
складні задачі, впевнено володітиме відповідною системою понять і правил.
Використання подібних програм дає можливість у багатьох випадках зробити
розв'язування задач настільки ж доступним, як і просте розглядання малюнків чи
графічних зображень. Відповідні програми перетворюють окремі розділи і методи
математики в «математику для всіх», що робить їх доступними, зрозумілими,
легкими і зручними для використання, а той, хто розв'язує задачу, стає користувачем
математичних методів, можливо не володіючи їхньою будовою і обґрунтуванням,
аналогічно до того, як він використовує інші комп'ютерні програми (текстові,
графічні, музичні редактори, електронні таблиці, бази даних, операційні
оболонки, експертні системи), не знаючи, як і за якими принципами вони
побудовані, якими мовами програмування описані, які теоретичні положення
покладено в їхню основу.
З іншого
боку, такий підхід до вивчення математики дає наочні уявлення про поняття, що
вивчаються, розвиває образне мислення, просторову уяву, дозволяє досить глибоко
проникнути в сутність досліджуваного явища, неформально розв'язувати задачу.
При цьому на передній план виступає з'ясування проблеми, постановка задачі,
розробка відповідної математичної моделі, матеріальна інтерпретація отриманих
за допомогою комп'ютера результатів. Усі технічні операції щодо опрацювання
побудованої математичної моделі, реалізації методу відшукання розв'язку,
оформлення та подання результатів опрацювання вхідної інформації покладаються
на комп'ютер.
Важко
переоцінити ефективність використання програм зазначеного типу і в разі
поглибленого вивчення математики. Можливість провести необхідний чисельний
експеримент, швидко виконати потрібні обчислення чи графічні побудови,
перевірити ту чи іншу гіпотезу, випробувати той чи інший метод розв'язування
задачі, вміти проаналізувати та пояснити результати, отримані за допомогою
комп'ютера, з'ясувати межі можливостей застосування комп'ютера чи обраного
методу розв'язування задачі має надзвичайне значення у вивченні математики.
Звичайно, не
можна все зводити до навчання
за допомогою комп'ютера, - і кількість годин, проведених за екраном, не можуть
служити критеріями якості навчання, як це намагаються представити в деяких
приватних школах. Але безсумнівно одне: комп'ютер — відмінний помічник для
організації індивідуального навчання. Адже як тільки педагог перестає бачити в
учневі просто посудину, яку потрібно наповнити знаннями й уміннями, йому
доводиться шукати індивідуальний підхід до кожного, підлаштовуватися під його
інтереси, темп засвоєння матеріалу, особливості психіки [51, 7].
Комп'ютер
надає величезний вибір тем для вивчення. Методи подання інформації в
комп'ютерах містять у собі не просто текст, але й картинки, відео, звукові
фрагменти, що дозволяє задіяти практично всі органи почуттів, використовувані
для сприйняття інформації, водночас відбувається її дублювання по різних
каналах сприйняття, що різко підвищує швидкість та якість засвоєння матеріалу.
Комп'ютерний
підручник не можна вже порівнювати із книжкою, як це було всього кілька років
назад — зараз багато навчальних програм неможливо відрізнити від ігор, і для
того щоб перемогти в такій грі, знадобляться знання, які дитині важко прийняти
як необхідні йому саме зараз. А такий елемент сучасних комп'ютерних документів,
як гіпертекстове посилання дозволяє у разі необхідності звернутися в будь-яке
місце документа за додатковою інформацією, і в той же час при повторному
вивченні не перевантажує вихідний текст документа [51, 11].
Зрозуміло, що заняття з
математики, орієнтовані на використання засобів навчання згаданих типів, мають
проходити у відповідно оснащеному досить досконалими технічними і програмними
засобами класі. У таких класах мають вивчатися всі навчальні предмети без винятку,
а не лише основи інформатики та обчислювальної техніки. Це зі свого боку
сприятиме розширенню і поглибленню міжпредметних зв'язків, інтеграції окремих
навчальних предметів, їх взаємопроникненню і взаємодії, що, зрештою, дасть
можливість оволодівати елементами нових інформаційних технологій при вивченні
різних навчальних дисциплін.
Розглянемо деякі прийоми використання ІКТ
для створення засобів навчання для уроків математики в початковій школі.
Так,
під час вивчення нумерації в межах першого десятка можна застосувати картки з
числами, що мають вигляд роздаткового матеріалу.
Малюнок 2. Зразки роздаткового матеріалу, виготовлені за допомогою
комп’ютера.
Окрім карток з
цифрами (числами першого десятка) вчитель може створити певні таблиці натурального
ряду чисел.
Наприклад:
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
Малюнок 3. Зразки
роздаткового матеріалу, виготовлені за допомогою комп’ютера.
До цієї таблиці можна застосувати
різноманітні види завдань.
✔
Назвіть числа, які йдуть за п'ятіркою (зміщені
праворуч від 5).
✔
Назвіть числа, менші від 8 (розміщені ліворуч від
цієї цифри).
✔
Між якими числами стоїть З?
Вправи з лічби змінюються геометричними.
Малюнок 4. Зразки роздаткового матеріалу, виготовлені за
допомогою комп’ютера.
Тут теж
застосовуються саморобні посібники. Вони мають вигляд поділеного на 4 частини
круга з геометричними фігурами.
Дітям пропонується для огляду протягом 2–3 с одна з чотирьох
сукупностей геометричних фігур. Потім ця сукупність перекривається, а учні по
пам'яті називають, скільки всього фігур вони бачили, яких саме, якого кольору,
коментують положення кожної (угорі, внизу, посередині, ліворуч чи праворуч).
Такий наочний посібник дуже корисний
для розвитку уваги: показуючи одну за одною різні чверті круга, класовод
пропонує їх порівнювати і відповідати на запитання: «Що змінилося?».
Має зацікавити дітей
гра «Живі числа». Учитель
показує картку, на якій зображено знаки >, < чи =. В учнів у цей час на
руках картки з числами від 1 до 10 – по одній у кожного. У відповідь на
запитання: «Які числа мають стати ліворуч і праворуч від мене?» – вибігають
тільки ті, хто має картку з потрібним числом, стають поруч з класоводом й
ілюструють приклади, скажімо, 5>4, 6>5 (або 3<4, 7<8, 5 = 5 –
залежно від того, який показано знак). Решта дітей перевіряє правильність «запису» цих прикладів, хором читає
їх. Досить ефективною може стати робота за індивідуальними набірними
полотнами. Вона дає можливість диференційованого підходу до учнів залежно від
пізнавальних можливостей кожного. Наприклад, пропонуються приклади з
пропущеними знаками: для сильніших – між числами, для слабших – між предметними
малюнками. До дошки запрошуються по 3
учні. Решта в цей час працює з «годинником». Створюється він аналогічно до
посібника з геометричними фігурами. Тільки складається не з 1, а 3 пар кругів:
на крайніх записано числа від 1 до 12, на середньому – усі математичні знаки
(+, –, •, :, > < =).
Наприклад, після розв'язування прикладу
5<10 учитель запитує: «Які ще числа можна поставити замість 10?» Він не
задовольняється 2–3 випадково знайденими розв'язками, а вчить дітей пошуку в
певній послідовності, що гарантує вичерпність відповіді. У даному разі пошук
усіх можливих розв'язків спирається на знання послідовності чисел натурального
ряду: 5<10, 5<9, 5<8, 5<7, 5<6.
Деякі із заздалегідь підготовлених
засобів унаочнення можна використовувати на кількох уроках і не один рік. Ось
лише один приклад.У багатьох школах поширені саморобні художньо
оформлені таблиці чисел (прикладів) із зображеннями віночка (їжачка тощо).
На уроці з математики такий посібник зручно використати для лічби
(«Допоможіть зробити віночок»). Розглянуті посібники здебільшого
використовуються в 1-2 класах. А в наступних доцільні більш схематичні засоби. Прикладом таких, що створені за допомогою
ІКТ можуть стати таблиці додавання (віднімання) чисел. Як бачимо, засоби та
завдання можуть бути найрізноманітнішими.
Так, запитуючи дітей, якими діями
розв'язується задача (або який знак треба поставити замість зірочки в
деформованому прикладі, щоб запис був правильний), проти фігур смужки можна
записати 4 знаки арифметичних дій, а під час підрахунку геометричних фігур у
складному рисунку розмістити 4–5 чисел-відповідей, що позначають кількість
знайдених учнями фігур.
Наведемо приклади дидактичних карток
Завдання 1
Відшукай правильну відповідь і з’єднай
стрілочками хмаринки з сонечками.
Для створення тестів може
використовуватись як текстовий так і табличний редактор (тест «Арифметичні дії»
підготовлений у редакторі MS Excel).
Наступна
дидактична картка розроблена в графічному редакторі:
Малюнок 7. Зразки
роздаткового матеріалу, виготовлені за допомогою комп’ютера.
Класифікацію завдань математичного змісту
для формування основ інформаційної культури у молодших школярів здійснено за їх
дидактичним навантаженням, а саме:
• на
обчислення з функціями навчання (поєднання усних і письмових обчислень),
контролю (перевірки правильності виконання завдань) та творчого застосування
знань у програмі Калькулятор (доповнення, переформулювання);
• геометричного
змісту на побудову, вимірювання та обчислення, з логічним навантаженням у
графічному редакторові Powerpoint та Автофігури на панелі задач (побудову
окремих фігур, на перетин фігур, виконання розфарбовування фігур чи їх спільних
частин заливкою, користування інструментами олівцем, пензликом, гумкою); на
виконання позиційних завдань та просторово-орієнтовану діяльність;
• логічно-інформативні,
які передбачають визначення істинності (хибності) висловлень з різних областей
знань;
• з
логічним навантаженням, у яких виконання математичного завдання передбачає
попередній аналіз умови за допомогою логічних операцій на конкретному
навчальному матеріалі;
• на
оптимізацію (побудову геометричної фігури найбільшої площі, обчислити
найкоротший шлях), раціоналізацію діяльності на конкретних прикладах, що
імітують дії різних персонажів (казкових, людей певної професії);
• на
формування алгоритмічного стилю мислення, а саме навчання учнів використовувати
у математичній діяльності алгоритми, які подаються послідовністю скінченого
числа приписів та зорієнтовані на результат.
Подамо приклади завдань на обчислення за
допомогою програми Калькулятор. Для
переходу до обчислювальної діяльності необхідно виконати послідовно такі дії:
Пуск, Програми, Стандартні, Калькулятор.
1. Надрукувати
приклади та обчислити:
28 + 4 = 71 - 35 = 47 + 29 =
62456 + 7296 = 809213 - 567328= 23765 * 37 =
2. Вказати
послідовність дій, обчислити та перевірити правильність результату.
(96 : 16 +58) : 8 = 346 +
(298+ 154) - 113 =
16 : 2 + 21 + 48 = (900 -
354) - 228 + 579 =
(840 : 40 + 431) - 350 = 560 : 8 - (290 +
130) : 6 =
3. Поставити дужки та перевірити правильність
результату за допомогою помічника.
91 - 19 : 2 - 3 = 6 17 + 7 : 3 + 11 = 19 70 : 2 - 16 + 12 = 7
4. Поставити
дужки та знаки дій і перевірити правильність результату за допомогою програми
Калькулятор.
3...4...5...6...7... = 5 1 2 3 4 5 = 0
5. Перевірити
двома способами правильність виконання обчислень:
((455 + 286) - 569) + 363 = 455
Методичні ресурси графічного редактора
PowerРoint полягають у:
а) формуванні в учнів позитивного
ставлення до виконання завдань у процесі вивчення геометричного матеріалу на
креслення фігур, друкування предметів, що розуміється як індивідуальний творчий
процес;
б) розвитку просторово-графічних умінь у
молодших школярів на завданнях на просторово-координаційну діяльність
(позиційних у термінах справа - зліва, вгорі - внизу; метричних у термінах
більший - менший, вищий - нижчий) та при переміщенні геометричних фігур, при
складанні малюнків;
в) розвитку точності рухів при
відтворенні зразка у репродуктивних, тренувальних завданнях та при виконанні
творчих завдань, що передбачають реалізацію задуму, власного проекту
діяльності;
г) формуванні в учнів умінь працювати із
панеллю інструментів або операційно-практичних умінь;
д) розвитку логічних компонентів
мислення, коли просторово-координаційні дії поєднуються із логічним аналізом
предметної області та відношень між об'єктами завдання.
Наведемо приклади завдань геометричного
змісту для молодших школярів. Щоб перейти до виконання завдань геометричного
змісту необхідно виконати дії: Пуск, Програми. Стандартні, PowerРoint:
а) на розфарбовування геометричних фігур:
1. Розфарбувати заливкою смужку трьома
кольорами (синім, зеленим, червоним) так, щоб перша справа частина смужки була
не червоною, а у центрі - синя. Назви кольори на смужці зліва направо, справа
наліво.
2. Розфарбувати заливкою смужку, поділену
на п'ять частин, трьома кольорами (синім, жовтим, коричневим) так, щоб однакові
кольори не знаходилися поряд, а перша зліва частина була не червоного і не
синього кольору. Знайди спосіб інакше розфарбувати смужку. 3.
Розфарбувати заливкою чотири круги двома кольорами (синім, зеленим) так, щоб
круги одного кольору поряд не знаходилися. Скільки способів розфарбувати круги?
4. Розфарбувати заливкою геометричні
фігури (трикутник, квадрат, круг, прямокутник) різними кольорами (блакитним,
рожевим, коричневим, жовтим) так, щоб круг був не жовтого кольору і знаходився
між блакитною та коричневою фігурами, а коричнева фігура - між рожевою та
жовтою. Якого кольору квадрат?
5. Розфарбувати заливкою геометричні
фігури (квадрат, круг, трикутник, чотирикутник) різними кольорами (фіолетовим,
рожевим, синім, зеленим) так, щоб посередині були не синя і рожева фігури, а
круг знаходився між зеленою та синьою фігурами. Назви кольори фігур зліва
направо.
б) на побудову у графічному редакторі PowerРoint:
1. Побудувати
геометричні фігури. У лівому верхньому кутку робочого поля побудувати коло. У
нижньому правому кутку побудувати трикутник, а над трикутником - чотирикутник.
Овал побудувати зліва від трикутника. Назви фігури вгорі та внизу на робочому
полі.
2. Побудувати
геометричні фігури (трикутник, чотирикутник, овал) так, щоб першим справа був
овал, а першим зліва - не трикутник. Назви фігури зліва направо.
3. Побудувати
геометричні фігури чотирикутник, трикутник та круг, щоб круг знаходився між
іншими фігурами, а першим справа був не трикутник. Назви фігури справа наліво.
4. Надрукувати
робота, щоб тулуб був квадрат, голова - овал, ноги і руки - прямокутники, очі -
круги, рот - трикутник, черевики - п'ятикутники. Доповни іншими деталями
самостійно.
в) на побудову та розфарбовування
геометричних фігур:
1. Побудувати геометричні фігури квадрат,
овал, п'ятикутник, щоб овал був першим зліва, а першим справа був не квадрат.
Розфарбувати фігури, щоб п'ятикутник був не червоного кольору, а овал - не
зеленого і не синього. Назвати фігури зліва направо. Назвати кольори фігур.
2. Побудувати геометричні фігури так, щоб
зелений трикутник був першим зліва, а квадрат знаходився між п'ятикутником та
кругом, жовта фігура - між зеленою та червоною, а п'ятикутник синього кольору.
Назвати фігури зліва направо. Назвати кольори кожної фігури.
3. Побудувати геометричні фігури квадрат,
овал, трикутник, прямокутник таким чином, щоб великі фігури знаходилися
посередині і були одного кольору. Перша зліва фігура - не овал і вона не
синього і не червоного кольору, перша справа фігура - не жовтого і не червоного
кольору. Назвати фігури та їх кольори справа наліво.
4. Побудувати та розфарбувати геометричні
фігури трикутник, квадрат, овал, круг чотирма кольорами - синім, зеленим,
жовтим, червоним. Велика червона фігура знаходиться між кругом та овалом, а
трикутник - зліва від синьої фігури. Круг знаходиться між зеленою та великою
фігурами. Назвати фігури зліва направо. Назвати колір кожної фігури.
5. Побудувати геометричні фігури
трикутник, шестикутник, круг, чотирикутник так, щоб справа від шестикутника
була тільки синя фігура, а червоний трикутник знаходився між жовтою фігурою та
кругом. Яким кольором розфарбуєш круг? Назвати фігури справа наліво. Якого вони
кольору?
6. Побудувати геометричні фігури
трикутник, квадрат, овал, круг та розфарбувати їх чотирма кольорами - синім,
зеленим, жовтим, червоним. Велика червона фігура знаходиться між кругом та
овалом, а трикутник - зліва від синьої фігури. Круг знаходиться між зеленою та
великою фігурами. Назвати фігури зліва направо. Назвати колір кожної фігури.
7. Побудувати геометричні фігури так, щоб
зелений трикутник був першим зліва, а квадрат знаходився між п'ятикутником та
кругом, жовта фігура - між зеленою та червоною, якщо відомо, що п'ятикутник
синього кольору. Назвати фігури зліва направо. Назвати кольори кожної фігури.
г) на перетин фігур та розфарбовування
спільної частини:
1. Побудувати геометричні фігури
п'ятикутник та чотирикутник таким чином, щоб спільною частиною їх був
трикутник. Розфарбувати трикутник заливкою блакитного кольору.
2. Побудувати два прямокутники так, щоб
їх спільною частиною був прямокутник. Розфарбувати червоним кольором спільну
частину. Розфарбувати синім кольором інші частини фігур. Назви геометричну
форму інших частин.
Завдання на
оптимізацію (побудову геометричної фігури найбільшої площі, обчислити
найкоротший шлях), раціоналізацію діяльності на конкретних прикладах, що
імітують дії різних персонажів (казкових, людей певної професії). Наведемо
приклади таких завдань.
1. Побудувати прямокутник найбільшої
площі, якщо відомо, що його периметр дорівнює 16 см. Яка довжина сторін
прямокутника?
2. Побудувати прямокутник найбільшого
периметру, якщо відомо, що його площа дорівнює 12 кв. см.
Завдання на формування
операційно-алгоритмічного стилю мислення, а саме навчання учнів використовувати
алгоритми у математичній діяльності, подаються послідовністю скінченого числа
приписів, виконання яких приводить до знаходження очікуваного результату.
Ознайомлення з поняттям інформації та способами роботи з нею, формування умінь
складати та виконувати алгоритми займають основоположне місце у становленні
основ інформаційної культури та комп'ютерної освіченості сучасної дитини. Достатній
рівень розвитку операційно-алгоритмічного стилю мислення допомагає
раціоналізувати навчальну діяльність, розвивати рефлексивність сприйняття
комп'ютерної реальності, оптимізувати переробку інформаційних потоків та
зберігати у знаково-семіотичній формі досвід соціалізації. У запропонованому
варіанті формування основ інформаційної культури у дітей молодшого шкільного
віку передбачено пропедевтичний етап, що передує виходу на комп'ютерний режим,
та система роботи, розрахована на розвиток навичок користувача ПК у навчальному
процесі початкової школи.
Алгоритм
„угадування" задуманого числа.
1. Задумати
число.
2. Додати
до задуманого числа число 5.
3. Помножити
отриману суму на число 3.
4. Відняти
від одержаного числа задумане число.
5. Відняти
число 15.
6. Поділити
результат віднімання на число 2.
7. Відповідь
- задумане число.
Алгоритм
відгадування цифри різниці.
1. Задумати
двоцифрове число, у записі якого різні цифри.
2. Поміняти
місцями цифри задуманого числа.
3. Відняти
від більшого числа менше.
4. Сказати
цифру десятків.
5. Ведучий
називає цифру одиниць та всю різницю.
Алгоритм
записування чисел.
Візьмемо для прикладу число 4538.
1. Число
4 помножити на 10.
2. Додати
число 5.
3. Одержане
число помножити на 10.
4. Додати
число 3.
5. Результат
додавання помножити на 10.
6. Додати
число 8.
7. Прочитай
число.
Алгоритм
геометричного конструювання.
Виконати побудови у графічному редакторові
Раіпі за алгоритмом:
Завдання А: 1) Побудувати квадрат. 2)
Поділити його на чотири рівні частини. 3)Розфарбувати квадрат чотирма кольорами
(синім, зеленим, червоним, жовтим). Якщо нижня справа частина не синього
кольору, то над нею - червоного. 4) Зліва від зеленої - жовта частина. 5) Назви
кольори рядка (справа наліво), стовпчика (знизу вгору).
Завдання Б: 1) Побудувати трикутник. 2)
Побудувати чотирикутник. 3) Якщо вони
перетинаються, то розфарбувати їх спільну частину жовтим кольором. 4)
Розфарбувати синім інші частини фігур. 5) Назвати утворені геометричні фігури.
Завдання В: 1) Побудувати чотирикутник.
2) Відділити лінією один кут. 3) Розфарбувати палітрою синього кольору фігуру,
яка утворилася. 4) Назвати нову
фігуру.
Завдання Г: 1) Намалювати трикутник,
чотирикутник, круг. 2) Круг розфарбувати не блакитним і не червоним кольором.
3) Трикутник розфарбувати не рожевим кольором. 4) Назвати кольори геометричних
фігур.
Завдання Д: 1) Побудувати п'ятикутник; 2)
Побудувати трикутник, що не перетинається із п'ятикутником. 3) Побудувати
чотирикутник, який перетинається з обома фігурами. 4) Зафарбувати палітрою
(червоним кольором) спільну частину.
Завдання Е: 1) Побудувати чотирикутник.
2) Відділити лінією один кут. 3) Розфарбувати синім кольором фігуру, яка
утворилася. 4) Назвати нову фігуру.
Завдання Ж: 1) Намалювати трикутник,
чотирикутник, круг; 2) Розфарбувати фігури трьома кольорами: червоним, рожевим,
блакитним; 3) Круг розфарбувати не блакитним і не червоним кольором; 4)
Трикутник розфарбувати не рожевим кольором. Назвати кольори геометричних фігур.
Завдання З: 1) Побудувати п'ятикутник; 2)
Побудувати трикутник, що не перетинається із п'ятикутником. 3) Побудувати
чотирикутник, який перетинається з обома фігурами. 4) Зафарбувати спільну
частину червоним кольором.
Завдання К: 1) Вибрати на панелі
інструментів «Многокутник» та намалювати корпус кораблика; 2) Вибрати на панелі
інструментів «Чотирикутник» та намалювати матчу; 3) Вибрати на панелі
інструментів «Олівець» та намалювати парус; 4) Вибрати синій колір для корпуса
кораблика і «Заливкою» розфарбувати його; 5) Вибрати блакитний колір для паруса
кораблика та розфарбувати його.
Гру «Хід конем» можна
запропонувати під час побудови таблиці. Спочатку учні будують таблицю, а потім
заповнюють її. Фігура кінь на шахматному полі робить хід у вигляді букви «Г». На частині шахматного поля 3х3 (малюнок зліва)
цифрами від 1 до 8 пронумеровані ходи коня. Скільки всього ходів зробив кінь?
Покажи кожний хід. Чи можна інакше обійти всі клітинки поля, окрім центральної,
не пропускаючи жодної клітинки і не перебуваючи у кожній клітинці двічі?
Прочитати зашифроване слово за допомогою ходу коня на малюнку справа.
Отже,
використання
комп'ютера на уроці математики — не дань моді, не засіб перекласти на плечі
комп'ютера багатогранну творчу працю вчителя, а лише один із засобів, що
дозволяє інтенсифікувати навчальний процес, активізувати пізнавальну
діяльність, підвищити мотивацію учня до навчання, створити умови для підвищення
ефективності уроку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий