Психолого-педагогічні аспекти проблеми використання нових інформаційних технологій у початковій школі

За визначенням О. Савченко, «молодший шкільний вік – перехідний період, у якому проявляються риси дошкільного дитинства і типові особливості школяра, вік багатий на приховані можливості розвитку, які дуже важливо своєчасно помічати й підтримувати. Це час, коли закладаються основи багатьох психічних якостей. Особливо вдумливо слід ставитися до вікових особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, що дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців організовувати їх якісне навчання» [46, 47].

 Визнаючи численні переваги комп’ютера для розвитку, навчання, творчості і дозвілля особистості, усі сходяться в тім, що він наносить здоров’ю невиправної шкоди. Розходження складається лише в оцінці ступеня цієї шкоди: тут думки коливаються від категоричного неприйняття комп’ютера (сприйняття його як неминуче зло) до безвідповідального самоусунення від розв’язання проблем охорони здоров’я при роботі з ним.

Більшість недоліків у застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі пов’язані із відсутністю розуміння особливостей психічного і фізіологічного розвитку дітей даної вікової категорії, організацією навчального процесу без врахування цих особливостей. Тому дуже важливо знати особливості розвитку дитини в молодшому шкільному віці.

У цьому віці продовжується функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання тощо. Цей розвиток відбувається відносно спокійно і рівномірно в порівнянні з підлітковим віком. Кістково-сполучний апарат відзначається гнучкістю завдяки наявності в кістках значної кількості хрящів. Інтенсивно зростає м’язова система, що супроводжується зростанням сили дітей і сприяє здатності організму до тривалої діяльності і розвитку координації рухів. Проте дрібні м’язи кисті в першокласників розвиваються ще повільно [46, 52].

Значні зміни в порівнянні з дошкільним віком проявляються в психіці молодших школярів. Нервові процеси стають рухливішими, діти можуть швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до нових видів діяльності. У них яскраво виявляється наслідувальність. Молодші школярі схильні до научування та емоційного сприймання. Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ. За словами О. Савченко, «ніби губка, вбирають знання, але не завжди усвідомлено. Такі вікові особливості, як беззастережне підкорення авторитетові, підвищена сприйнятливість, вразливість, багато в чому визначають навчальні досягнення молодших школярів» [46, 57].

У психолого-педагогічній літературі є кілька поглядів на процес  формування  у дітей логічного і абстрактного мислення або за висловом   Г. Костюка на те, як «у дітей здійснюється перехід від сприймання предметів до розуміння їх відношень» [26, 300].

  Ж. Піаже відмічав, що дитина починає оперувати логічними конструкціями у віці 14-15 років в умовах стихійного соціального досвіду. Формальний підхід до висновків Ж. Піаже дозволив противникам впровадження інформатики в початковій школі стверджувати, що якщо логічне мислення у молодших школярів у повному обсязі не сформовано, то пропедевтика інформатики в початковій школі буде вести до формалізації отриманих знань[53, 3].   При цьому не враховується ні те, що сам Ж. Піаже стверджував, що само по собі логічне мислення не формується, воно формується або на стихійній основі в результаті досвіду життєвих ситуацій, у які потрапляє дитина, або як результат навчання – цілеспрямованого процесу розв’язування циклу спеціально дібраних завдань. Не враховується також і те, що існуючі програми і підручники початкової школи з математики містять цілі комплекси завдань, які якраз і розвивають логічне і абстрактне мислення, наприклад, елементи алгебри є складовою початкового курсу математики [39, 166].

Українська психологічна школа базується на вченнях психологів Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва та інших, які вважають, що поява логічних операцій у досвіді особистості обумовлюється передачею нових даних і логічного досвіду у процесі спілкування і навчання. Розвиток дитини визначається засвоєнням нею зразків суспільно-історичного досвіду.  Людина не народжується з готовими формами мислення, здатність логічно мислити формується у неї протягом всього життя, і для її повноцінного розвитку необхідні спеціальні умови, які повинні бути створені в процесі навчання.  «Перехід дітей від нижчих до вищих ступенів сенсорного розвитку залежить не просто від віку, а передусім від того, в які види діяльності діти включаються, як змінюється характер цієї діяльності і ті вимоги, що їх прямо чи опосередковано ставлять дорослі до дітей у міру зростання їхніх фізичних і психічних сил» [25, 38].

«Навчання  - … цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їхнього розвитку, освіти і виховання» [46,112].  Процес навчання залежить від багатьох факторів і умов. Найголовніші з них: соціально-економічні фактори, загальнопедагогічні, психологічні, дидактичні, методичні умови.

Завдання вчителя – забезпечити реалізацію вимог Державного стандарту початкової загальної освіти – всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності[16]. Інформаційно-комунікаційні технології виступають як засіб для досягнення цих цілей. Однак, слід зауважити, що тільки наявність найсучасніших засобів не забезпечує позитивних результатів навчальної діяльності. Тільки вчитель, який добре володіє методикою використання ІКТ у навчальному процесі, бачить їх місце в системі засобів навчання, знає особливості використання на уроках різних типів і на різних їх етапах, розуміє переваги застосування ІКТ для реалізації цілей навчання і виховання, зможе не тільки домогтися позитивних результатів у навчанні молодших школярів, але й підготувати їх до викликів сучасного інформаційного суспільства і майбутнього суспільства знань.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи повинно бути підпорядковано як основній меті навчання, так і конкретним завданням, які вирішує вчитель у ході навчального заняття.                                                                            При цьому повинні бути враховані фактори і умови, які впливають на навчальний процес, забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних умов та техніки безпеки.

Охорона здоров’я дитини-користувача ПК — проблема багатогранна, котра може бути вирішена на основі збалансованого комплексного підходу, що враховує цілий ряд факторів: педагогічних, медичних, правових, технічних, організаційних. Однак, незважаючи на те, що цим питанням займаються багато фахівців, ця проблема до кінця не вирішена. Повною мірою це належить і до педагогічних розв’язків даного питання, потенціал яких ще далеко не вичерпаний [24, 89].           

Педагогічні задачі в області забезпечення умов здорової роботи з комп’ютером сьогодні вийшли вже далеко за межі забезпечення правил техніки безпеки в навчальній аудиторії. Школа повинна готувати учнів до свідомої, самостійної й активної організації своєї роботи і дозвілля в просторі екранної культури і комп’ютерних технологій. Причому не тільки у можливій майбутній професійній діяльності, але вже сьогодні [24, 90].                                        Системність педагогічної задачі визначає структуру вивчення теми. Очевидно, що її виховні та мотиваційні аспекти не можуть бути належною мірою реалізовані в рамках одного уроку. До цієї теми необхідно готуватись протягом усього навчального курсу. Виховний характер педагогічної задачі визначає і вибір підходу до її розв’язання. На наш погляд, найбільш доцільним тут буде використання гуманітарного підходу.                                                                        Гуманітарний підхід (у контексті розглянутої проблеми) припускає акцентування уваги при розгляді даної теми на особистість користувача комп’ютера. Таким чином, пріоритет віддається не технічним характеристикам монітора, а людині, яка перед ним працює. Людина тут розуміється не просто як біологічна істота, або безликий суб’єкт соціальних відносин, що повинний дотримувати визначених рекомендацій, а як неповторний у своєрідності світосприймання індивідуум, що має право приймати рішення і нести за них усю повноту відповідальності.                                                                                                      
  Акцент у висвітленні проблеми здорової роботи з комп’ютером повинен бути перенесений у педагогічній діяльності з технічних характеристик обчислювальної техніки (важливість яких ніхто не бере під сумнів) на біологічні і соціальні особливості користувача [18, 91].                                                                                                                                       Найважливіший для практичного педагога наслідок системного розуміння здоров’я полягає в тому, що завдяки йому вдається зняти безумовно негативне сприйняття комп’ютера, що заважає об’єктивному і докладному розгляду відповідних питань з учнями. У вчителя з’являється можливість і потреба вийти за вузькі рамки нормативів техніки безпеки, оцінити комп’ютер як явище культури, спробувати разом з учнями визначити своє цілісне ставлення до нього і вже на цій основі будувати взаємодію з машиною.                                                        В області використання комп’ютерних технологій кожен вчитель зустрічається з достатньою кількістю фактів, що підтверджують висновок: далеко не завжди причиною погіршення здоров’я в дітей є недостатня «якість» комп’ютера. Якщо при роботі з комп’ютером виникає біль, затікають ноги, відбувається перенапруга м’язів шиї і плечового поясу, то вихідною причиною цього є не машина. Вона просто дозволяє через загострення проявитися хворобі, реальна причина якої полягає в неправильному використанні людиною компенсаторних можливостей свого організму. У даному випадку це неправильна постава при роботі, неправильні положення ніг, рук, невиконання профілактичних заходів і недотримання режиму роботи [42, 28].               Дотримання санітарно-гігієнічних вимог до організації навчального процесу є обов’язковою умовою проведення навчальних занять у початковій школі. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі тільки підвищує вимоги безпечного проведення занять. Гігієнічне обґрунтування принципів і критеріїв безпечного застосування комп'ютерної техніки у навчанні молодших школярів здійснила Н.С.Полька [43]. Результати її досліджень лягли в основу Державних санітарних правил і норм з цього питання.

 Основними нормативними документами з цього питання є  Державні санітарні правила та норми «Середні загальноосвітні навчально-виховні учбові заклади (школи, ліцеї, гімназії). Устаткування, утримання середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організація навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-98)», затверджені Постановою Головного санітарного лікаря України від 30.12.1998 р. № 8 [17] та Державні санітарні правила та норми «Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах (ДСанПіН 5.5.2.009-98)», затверджені Постановою Головного санітарного лікаря України від 30.12.1998 р. № 9 [18].

Перший документ встановлює загальні вимоги до навчальних приміщень, їх обладнання, освітлення, температури, вологості та режиму дня учнів загальноосвітніх шкіл. Учителі початкових класів повинні знати основні вимоги цього документа, дотримання яких залежить від них, як учителів, класних керівників (класоводів) і завідуючих навчальним кабінетом.

Величезним є вплив комп’ютера саме на здоров’я учнів початкової школи. Адже нераціональне використання цього засобу навчання може призвести до катастрофічних наслідків для здоров’я дитини 6-10 річного віку.    В дітей 6 років саме формується постава, і будь-яке неправильне довготривале положення тіла може призвести до викривлень хребта, сколіозу тощо. Негативний вплив на розумовий розвиток проявляється у порушеннях уяви, притупленні уваги, погіршенні пам’яті та ін. Все це проявляється внаслідок нераціональної, несвоєчасної, непродуманої та занадто тривалої роботи дитини перед монітором [ 6, 8].                 Щодо порушень у психічному розвитку молодшого школяра слід зауважити, що при довгому використанні ПК може виникнути роздратованість, порушення сну, звикання і, навіть, депресії [    6, 9].                    

Розглянувши ці проблеми,  можна навести рекомендації щодо організації роботи в комп’ютерному класі. Зокрема, функціональний стан учнів під час навчальних занять з використанням комп’ютерів у кабінеті інформатики (класі) визначається багатьма чинниками навколишнього середовища, включаючи організацію робочого місця. Одним з чинників, який може зменшити негативний вплив моніторів і комп’ютерів, є суворе дотримання режиму роботи.                                                       

Сьогодні, незважаючи на те, що різноманітність комп’ютерів суттєво і швидко змінюється, удосконалюються технічні характеристики комп’ютерів, однак залишається гострою проблема втомлюваності учнів під час роботи з моніторами та вплив комп’ютерів на стан їхнього здоров’я. Саме тому залежно від віку учнів лікарі та психологи наполягають на введенні обмежень на час роботи за дисплеєм та на проведенні фізкультпауз.                            Робота за персональним комп’ютером пов’язана з великим емоційним напруженням, негативними і позитивними емоціями. Нарівні з цим значне навантаження випадає на зоровий аналізатор, його акомодаційний апарат, центральну нервову систему. При роботі на ПК учні скаржаться на втомлюваність очей: різь в очах, плаваючі точки перед очима, головний біль та ін. Проведене  нами емпіричне дослідження показало, що робота на комп’ютерах викликає більш виражені несприятливі зміни з боку зорового аналізатора: порушення зору спостерігаються у 87 % учнів; гімнастику для очей роблять тільки 46,6 %, з них 17,2 % роблять її один раз на день, 5,5 % — два рази, 3,7 % — три рази на день. На діаграмі 1 показано результати опитування молодших школярів.

Діаграма 1. Порушення у роботі зорового аналізатора

Це говорить про розвиток перевтоми, яка наступає раніше, ніж при звичайному навчанні, навіть при виконанні контрольних робіт у тому самому кабінеті інформатики, коли всі комп’ютери вимкнені. Спостереження і дослідження функціонального стану учнів при роботі на ПК (І. Загарницька, О. Комякова, Т. Малеєва, Г. Цесарська)  довели неможливість проведення безперервної роботи протягом усього уроку. Особливо чутливі до впливу несприятливих чинників середовища, в тому числі тих, що виникають при роботі комп’ютерів, учні молодшого шкільного віку, які інтенсивно ростуть і розвиваються. Тому чим молодший організм, тим більш виражені зміни в його функціональному стані можна спостерігати під дією будь-яких негативних чинників середовища.                                                                        

Згідно санітарних правил і норм робота з комп’ютером повинна проводитись в індивідуальному темпі. Неперервна робота за комп’ютером: 1-й клас — 10 хв.; 2-5 класи — 15 хв.                                                                                      
Після встановленої тривалості роботи на комп’ютері повинен проводитися ко мплекс вправ для очей, а після кожного уроку на перервах — фізичні вправи для профілактики загальної втоми.                                                                                  
Комплекси вправ для очей мають бути представлені на плакаті в кабінеті (класі), або роздруковані та покладені на кожне робоче місце для індивідуального користування. Комплекси вправ для очей повинні обов’язково виконуватися учнями, що мають короткозору і далекозору рефракцію очей.      Для зняття локального стомлення м’язів, які підтримують тіло і голову у вертикальному положенні, рук і ніг доцільно проводити фізкультхвилинки, а для зняття загальної втоми — фізкультпаузи, які сприяють поліпшенню функціонального стану нервової, серцево-судинної і дихальної систем. Фізкультхвилинки бажано проводити на уроках, а фізкультпаузи — на перервах.  

Режим роботи за комп’ютером, проведення профілактичних заходів для попередження розвитку перевтоми повинні бути аналогічні і на уроках з використанням комп’ютера. Робота за персональним комп’ютером під час навчальних занять повинна здійснюватися в індивідуальному темпі і ритмі. Комп’ютерні ігри гірше впливають на очі і центральну нервову систему порівняно із звичайною навчальною роботою на ПК. Тому тривалість перегляду гри має обмежуватись. Більш тривале використання комп’ютерної гри може негативно позначитися на самопочутті, сприяти розвитку перевтоми зорового аналізатора і центральної нервової системи, зниженню працездатності.                                                                    Дотримання наведених рекомендацій при роботі з комп’ютерами під час навчальних занять, практики й у позанавчальний час дозволить зберегти хороше самопочуття і працездатність, а також попередити розвиток небажаних відхилень у функціональному стані і здоров’ї учнів початкової школи.